5 травня 2021
************************
Моріс Метерлінк як теоретик і практик "нової драми". Концепція символістського театру"
Переглянь відеоурок
Філософську основу художніх поглядів бельгійського драматурга становив ідеалізм, причому в його містичному варіанті Метерлінк на місце католицького Бога поставив якесь безлике і фатальне. Невідоме, що керує світом і вороже людині. Перед особою всесильного Невідомого люди — це тільки слабкі й жалюгідні істоти, «тендітні й випадкові мерехтіння, що без явної мети віддані у владу подиху байдужної ночі». Людина ж, будучи осередком Невідомого, повинна жити «без справи, без думки, без світла». А головне — без слова, тому що неможливо виразити словами невимовне, таємницю: «істинне життя твориться в мовчанні». М. Метерлінка вважають засновником символістського театру. Хоча він ніби й не був у прямому розумінні слова релігійною людиною, однак через містицизм межа між вірою в Бога і світоглядом драматурга майже зникла. Місце Бога в його світогляді посіло ще більш невиразне і невизначене поняття — Невідоме. Трибуною Невідомого став символістський театр Метерлінка — «театр смерті».
Попрацюй з підручником
Читання: с. 185 - 190***********************22 квітня "Зміни в драматургії на межі 19 - 20 ст"
Переглянь
Опрацюй матеріал
«Нова драма» — художнє явище європейської драматургії кінця XIX — початку XX ст., що протистоїть традиційній драмі.
Біля її витоків стояли
Генрік Ібсен (Норвегія),
Бернард Шоу (Велика Британія),
Антон Чехов (Росія),
Герхарт Гаупман (Німеччина),
Моріс Метерлінк (Бельгія) та ін.
Для «нової драми» характерні такі ознаки:
1. Актуальна проблематика. «Нова драма» порушує важливі соціальні, морально-етичні проблеми, часто такі, що у звичайному житті приховувались або замовчувались.
2. Новий тип драматичного конфлікту. В основі «нової драми» не протистояння характерів, як це було у традиційній драмі, а внутрішній світ особистості, її переживання й відчуття. Рушієм сюжету виступають не дія та інтрига, а психологічні колізії, зіткнення поглядів, ідей.
3. Аналітична композиція драми. Новий тип драматичного конфлікту породив й особливу композицію драми. Аналітична композиція драми полягає в послідовному розкритті таємниць і внутрішньої нестабільності персонажа, що приховуються за зовні щасливою оболонкою зображуваної дійсності. Зав’язкою дії, зазвичай, є подія, що відбулася ще до початку п’єси, а змістом самої драми стає аналіз причин такої події.
4. Широке використання підтексту. Прихований зміст драматичних реплік, вчинків персонажів стає важливішим за їхнє пряме значення. Таким чином, у тексті «нової драми» існують ніби два плани: перший — те, що говорять персонажі, другий — те, що відбувається.
5. Збільшення значення ремарок і пауз. Особливу роль у «новій драмі» відіграють ремарки й паузи, які з допоміжних засобів традиційної драми перетворюються на основний елемент тексту. Вони визначають ключові елементи в розвитку сценічної дії та формують підтекст. Мова п’єси набуває глибокого символічного змісту.
6. Відкритий фінал. Так, Г. Ібсен зазначав, що «п'єса не закінчується з падінням завіси... — справжній фінал — за її межами; письменник позначив напрям, у якому необхідно шукати цей фінал, потім — [...] справа кожного читача самостійно дійти до фіналу...»
7. Зміни у сценографії. Декорації та костюми персонажів «нової драми» деталізовані, імітують справжні; гра акторів стає природнішою та наближеною до реального життя; значно підвищується роль режисера.
Попрацюй з підручникомпрочитай с. 181 - 184
5 травня 2021
************************
Моріс Метерлінк як теоретик і практик "нової драми". Концепція символістського театру"
Переглянь відеоурок
Філософську основу художніх поглядів бельгійського драматурга становив ідеалізм, причому в його містичному варіанті Метерлінк на місце католицького Бога поставив якесь безлике і фатальне. Невідоме, що керує світом і вороже людині. Перед особою всесильного Невідомого люди — це тільки слабкі й жалюгідні істоти, «тендітні й випадкові мерехтіння, що без явної мети віддані у владу подиху байдужної ночі». Людина ж, будучи осередком Невідомого, повинна жити «без справи, без думки, без світла». А головне — без слова, тому що неможливо виразити словами невимовне, таємницю: «істинне життя твориться в мовчанні».
М. Метерлінка вважають засновником символістського театру. Хоча він ніби й не був у прямому розумінні слова релігійною людиною, однак через містицизм межа між вірою в Бога і світоглядом драматурга майже зникла. Місце Бога в його світогляді посіло ще більш невиразне і невизначене поняття — Невідоме. Трибуною Невідомого став символістський театр Метерлінка — «театр смерті».
Попрацюй з підручником
Читання: с. 185 - 190
"Зміни в драматургії на межі 19 - 20 ст"
Переглянь
Опрацюй матеріал
Біля її витоків стояли
Генрік Ібсен (Норвегія),
Бернард Шоу (Велика Британія),
Антон Чехов (Росія),
Герхарт Гаупман (Німеччина),
Моріс Метерлінк (Бельгія) та ін.
Для «нової драми» характерні такі ознаки:
1. Актуальна проблематика. «Нова драма» порушує важливі соціальні, морально-етичні проблеми, часто такі, що у звичайному житті приховувались або замовчувались.
2. Новий тип драматичного конфлікту. В основі «нової драми» не протистояння характерів, як це було у традиційній драмі, а внутрішній світ особистості, її переживання й відчуття. Рушієм сюжету виступають не дія та інтрига, а психологічні колізії, зіткнення поглядів, ідей.
3. Аналітична композиція драми. Новий тип драматичного конфлікту породив й особливу композицію драми. Аналітична композиція драми полягає в послідовному розкритті таємниць і внутрішньої нестабільності персонажа, що приховуються за зовні щасливою оболонкою зображуваної дійсності. Зав’язкою дії, зазвичай, є подія, що відбулася ще до початку п’єси, а змістом самої драми стає аналіз причин такої події.
4. Широке використання підтексту. Прихований зміст драматичних реплік, вчинків персонажів стає важливішим за їхнє пряме значення. Таким чином, у тексті «нової драми» існують ніби два плани: перший — те, що говорять персонажі, другий — те, що відбувається.
5. Збільшення значення ремарок і пауз. Особливу роль у «новій драмі» відіграють ремарки й паузи, які з допоміжних засобів традиційної драми перетворюються на основний елемент тексту. Вони визначають ключові елементи в розвитку сценічної дії та формують підтекст. Мова п’єси набуває глибокого символічного змісту.
6. Відкритий фінал. Так, Г. Ібсен зазначав, що «п'єса не закінчується з падінням завіси... — справжній фінал — за її межами; письменник позначив напрям, у якому необхідно шукати цей фінал, потім — [...] справа кожного читача самостійно дійти до фіналу...»
7. Зміни у сценографії. Декорації та костюми персонажів «нової драми» деталізовані, імітують справжні; гра акторів стає природнішою та наближеною до реального життя; значно підвищується роль режисера.
Попрацюй з підручником
прочитай с. 181 - 184
************************13 квітня 2021Артюр Рембо. "Голосівки", "Моя циганерія". Новаторство Рембо".
Скільки молодих геніїв вирвала з літератури смерть! Лише по 37 років відпустила доля таким неперевершеним майстрам літературного слова, як Джордж Байрон, Олександр Пушкін, Артюр Рембо. Проте, порівняно з Байроном і Пушкіним, можна говорити про творчий феномен Артюра Рембо, за влучним визначенням Верлена — «ангела й демона» водночас, адже Рембо віддав мистецтву лише три роки свого життя (з 17 до 20). Він був надзвичайно обдарованим поетом, свавільним і агресивним, людиною здібною, але неврівноваженою; усе його життя — це шалена авантюра як у творчості, так і в особистому житті.
Попрацюй з підручником
Прочитай за підручником сонет "Голосівки" (с. 179-180) та критичний матеріал до нього (с. 178-179).
**************************
21 січня 2021
Ф. Достоєвський. Роман "Злочин і кара"
Переглянь біогафію письменника
https://www.youtube.com/watch?v=_dXfesNR9H8
Переглянь урок
https://www.youtube.com/watch?v=m8pEB2GwOxY
Прослухай аудіокнигу "Злочин і кара"
https://akniga.org/dostoevskiy-fedor-prestuplenie-i-nakazanie
Комментариев нет:
Отправить комментарий