26 квітня 2021

Формування "театру абсурду" як явища театрального авангарду, його провідні ознаки

На початку 1950-х рр. у театрах Франції з’‎явилися незвичні вистави, виконання яких було позбавлене елементарної логіки, репліки суперечили одна одній, а зміст, який актори відтворювали на сцені, був незрозумілий глядачам. Ці незвичні вистави мали дивну назву — «театр абсурду», або «мистецтво абсурду». Преса негайно підтримала цей напрям у театральному мистецтві. За допомогою критики і реклами твори «театру абсурду» швидко поширилися країнами світу. За час свого існування «театр абсурду» міцно закріпився поміж сучасних модерністських напрямів у мистецтві. Саме про західноєвропейський театр другої половини ХХ ст. та його вплив на театральне мистецтво всього світу ми сьогодні говоритимемо

Переглянь відеоурок

https://www.youtube.com/watch?v=E0mX7-vk84M

Попрацюй із підручником

опрацюй с.160-163

Переглянь в Інтернеті кінофільм "Чекаючи на Годо" (Ірландія, 2001р) за п'єсою Беккета. Визнач у творі ознаки "Театру абсурду" і трагікомедії. Поясніть , чому драма митця була визнана фахівцями "найвпливовішим драматичним твором ХХ ст."

Перейди за посиланням та напиши на дошці пост про риси "театру абсурду" у кінострічці 👇

https://padlet.com/levickaya32/9threltb71wq7x6y

****************************

19 квітня 2021

Урок позакласного читання
Макс Фірш "Санта-Крус"

Видатним досягненням західного театру у перші десятиліття після Другої світової війни були інтелектуальні драми-притчі. Саме з одним із творців такої драми ми сьогодні познайомимося

Опрацюй біографію Макса Фірша, склади опорний конспект (роботу відправ мені у Вайбер)

Огляд життя та творчості М. Фріша

— Макс Фріш народився 15.05.1911 р. в Цюріху. Його батько, виходець з Австрії Франц Бруно Фріш, був архітектором, мати, Кароліна Буттіна Фріш (уроджена Вільдермут), працювала гувернанткою.

Закінчивши Цюріхську реальну гімназію, майбутній письменник з 1930го до 1932 рр. вивчав германістику в Цюріхському університеті. Після смерті батька 1932 р . Фріш облишив навчання та влаштувався журналістом і оглядачем до газети «Новий часопис Цюріха» (NZZ) — однієї з найголовніших газет Швейцарії. Працюючи в NZZ, він виробив пожиттєві, сповнені протиріч погляди на відносини між любов’‎ю та ненавистю, що контрастували з консервативними поглядами, які поширювала його газета. 1933 року він подорожував Східною та Південно-Східною Європою; 1935-го уперше відвідав Німеччину. У цей час пише «Юрґ Рейнгарт» (1934) та «Відповідь з тиші» (1937). 1936 року вступає на архітектурний відділ Цюріхської вищої технічної школи, який закінчує 1940-го. У цей період Макс Фріш читає роман Ґотфріда Келлера «Зелений Генріх» і розчаровується у власній творчості.

Перший відомий архітектурний проект Макса Фріша було реалізовано 1942 р., коли він виграв тендер на конструювання публічного басейну в самому центрі Цюріха.

Під час Другої світової війни Фріша мобілізують до армії, де він починає вести щоденник, який публікується 1940 р. під назвою «Сторінки з речового мішка»; пізніше з’‎являється роман «Важкі люди, або J’‎adore ce qui me brule», що з французької перекладається як «Обожнюю те, що мене спалює».

1947 року Макс Фріш зустрічається з Бертольтом Брехтом; 1951-го отримує грант від фундації Рокфеллера та проводить рік у США; після 1955 р. працює винятково як вільний письменник. Його пізнання післявоєнної Європи описано в щоденнику 1946-1949 рр., що містить нариси його подальших робіт.

Незважаючи на творчу діяльність, до 1960-х рр. Макс Фріш здебільшого заробляє на життя працею архітектора Починаючи з другої половини 1940-х рр., він працює для театру й пише п’‎єси («Санта-Крус», «І ось вони знову співають», «Китайський мур» тощо). Упродовж 1950-1960-х рр. Фріш створив кілька романів, у яких викрито проблеми віддалення та тотожності сучасних суспільств («Штіллер», 1954; «Гомо Фабер», 1957; «Назву себе Ґантенбайн», 1964): завдяки їм він зажив світової слави. До того ж він створює політичні п’‎єси, зокрема «Андорра» та «Пан Бідерман і палії». Усе це довершується його щоденниками, які містять сучасні медіарепортажі та парадоксальні анкети

У 1960-ті рр. Макс Фріш багато подорожує, відвідуючи Японію, Сполучені Штати Америки та інші держави. 1972 року він оселяється в Берліні, а на початку 1980-х рр. переїжджає до США, де проживає у Нью-Йорку з Еліс Лок-Кері, якій присвячено частину нещодавно віднайдених і ще не виданих щоденників Макса Фріша.

Макс Рудольф Фріш помер від раку 04.04.1991 р . у Цюріху.

Разом із Ф. Дюрренматом Макса Фріша вважають одним із найвпливовіших письменників ХХ ст. Його винагороджували Бардський коледж (1980) та університети світу: Марбурзький (1962), Нью-Йоркський (1982), Бірмінгемський (1984) та Берлінський технічний (1987). Він також здобув багато вагомих німецьких літературних премій: Премію імені Ґеорґа Бюхнера (1958), Премію миру німецької книжкової ярмарки (1976) та Премію Генріха Гейне (1989). 1965 року Макс Фріш став лауреатом Єрусалимської премії за свободу індивідуальності в суспільстві.

2))Своєрідність театру М. Фріша

— Фріш здебільшого зосереджувався на рефлексіях (самоаналіз, роздуми людини над власним станом) людської свідомості; провідні теми його драматургії стосувалися питань щастя, приватного людського життя, сенсу та повноти буття, проблеми самоідентифікації особистості, її здатності змінювати власну долю та ін. У його п’‎єсах сцена перетворювалася на відгороджений рампою простір свідомості, і все, що там відбувається, є матеріалізованими у картинах, утіленими у кров і плоть порухами внутрішнього життя людини: переживаннями, спогадами, спробами пізнання і впізнавання власного «Я»

Прочитай п'єсу «Санта-Крус» М. Фріша, її ти знайдеш за посиланням 👇

"Санта-Крус" (скорочено)